Читає: Вітер з України Жанр: Публіцистика. Поезія та проза Видавництво: Створено власноручно Озвучено з видання:https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Publ/Dontsov/OlenaTeliga.html Загальна тривалість: 03:10:48 Якість: mp3, 128 kbps, 44100 Hz, Stereo Мова: Українська Рік видання 2022 Розмір: 176 mb
“Поетка вогняних меж. Олена Теліга” - праця Дмитра Донцова, присвячена творчості Олени Теліги, української поетки, націоналістки, вбитої німецькими окупантами у Києві у лютому 1942 року.
Зміст:
+ Показать
Розділ 0. Переднє слово Дмитра Донцова Розділ I. Портрет Поетки Розділ II. Гимн життю “Цим твором, присвяченім Поетці вогненних меж, хочу дати вираз почуттю глибокої відданості й подиву для Поетки наддніпрянської України, яка – крім Лeci Українки – не знає собі рівної шляхетністю форми й глибіню змісту. Хочу здвигнути «пам’ятник нерукотворний» блискучій і вірній співробітниці “Вісника”, з якою мене лучили роки боротьби за спільне “Вірую”. Хочу відслонити містерійну суть її поезії, її дух, такий рідний великим традиціям Київської Землі, з якої вийшла; який кличним дзвоном гудітиме в серцях тих, що їх взивала на шлях героїзму і посвяти. Взивала не “двоєдушних земляків”, не “моральних фарисеїв” з “льокайською психікою”, а тих, кого звала лицарями абсурду, з породи “вроджених провідників”, що вони лише зможуть – як колись – “масу українських племен обернути в націю, варту своїх героїв”. В червні 1952, на вигнанні.” ----------------------------------------------------------- Розділ III. Проти партачів життя Розділ IV. Видиво бурі “...Передчуття, видиво грядучої катастрофи – довгої, не одноразової, яка в вогні спалить цей грішний, збожеволілий світ, з якого через вогненні межі доведеться Україні продиратися в світле Завтра. За цю межу рветься вона перескочити як за таємничу грань, яка розділяє дві епохи. Відчувала як зближається пишний кривавий бенкет. А в нім не шклянки дзвенять і розбиваються, а держави, імперії, народи – на дріб’язки; розплескується не червоне вино, а море червоної крови. Бачила світ і Україну в вогні. Бачила і знала, бо вірила, що з того очищуючого огню зміцнена, відсвіжена, відмолоджена, шляхом через Голгофу і хрест до воскресения встане і її нація. Кличе на цей шлях відважних, на свій, на наш прекрасний беріг за межі з крови і вогню”. -------------------------------------------------------------- Розділ V. Слово і зброя. Єдині духом: Леся Українка та Олена Теліга. Спільні риси у творчості Розділ VI. Трагічний героїзм “... Слово, як зброя на службі отчизни… В цім слові Отчизна знайшла вона – серед забріханого світу большевицько-версальської Європи – символ всього блискучого і героїчного світлого, що мов сонце тягло її до себе. До цього сонця летіла вона, до цього, яке стало для неї символом не лиш національної, але взагалі великої Правди, яка – великою загрозою звістувала народження і схід цілої нової епохи. Для цього символу, для цього сонця Правди готова вона була покинути ці спокійні дні, покинути будні огидного межидіб’я – Усе – лише не це! Не ці спокійні дні, Де всі слова у барвах однакових, Думки – мов нероздмухані вогні, Бажання – в запорошених оковах. Якогось вітру, сміху чи злоби! Щоб рвались душі крізь іржаві грати, Щоб крикнув хтось: ненавидь і люби – І варто буде жити чи вмирати. ”. --------------------------------------------------------- Розділ VII. Віра й любов Розділ VIII. Шлях на Голгофу “Напередодні нашої страшної епохи, кілька літ перед роком 1939 вірила в право своєї країни, що хутко вона зірветься на ноги проти всіх сил диявола, була певна, що незабаром вернуть до її країни сотки й тисячі тих, які опинилися поза її межами. Вірила, що полетять туди – “за завісу димну мов зграя вільних птиць”. Вірила у їхню міць. Була певна, що візьмуть все, що нам належить – тепер, завтра чи післязавтра, хоч би довелося шукати цього закопаного скарбу за високими мурами, за димом пожарів, за темними водами, блукаючи по вершинах гір, з прірвою на кожнім схилі. Вірить, що сама буде там, що – “те, що мрією було роками, все обернеться в дійсність”. За її життя чи ні – це була справа другорядна.”. ------------------------------------------------------------ Розділ IX. Містика смерті Розділ X. Екстаза кінця "Хто помине містичний момент у творчості Олени Теліги, той не зрозуміє істоти її поезії, ні її натури. Бо мала вона в високім степені загострений зір поетів з Божої ласки. Бачила духовими очима, за доступним тілесному оку світом, з його видимими змислами контурами, – укриту, невидиму суть явищ. Бачила за ними невидимі ділаючі сили, пов’язані з такими ж силами всесвіту. Бачила акцію в нашім світі – вищої Божественної сили, пановання її одвічних законів. Прочувала наперід, як вже зазначено, грядучу пожежу, в якій згоріла сама." ------------------------------------------------------------------- Розділ XI. Печать святого духа Розділ XII. Оріфлама в темну ніч “Принесла нам видиво гибелі старого, змиршавілого світу, видиво нової, грядучої епохи, в якій – відчувала – судилося грати велику ролю її Україні, її в боях раненому. Києву. Бачила перед ними сліпуче сяйво великих і вічних правд. Кликала іти, і сама ішла назустріч свойому сліпучому сяйву, яке має спалити всю нечисть тяжкої сучасності. До якої рвалися передові стежі її України, ті, яких кликала за собою через вогонь межі, що відділяла старий світ від нового. В тім сенсі була вона поеткою вогненних меж.”. ------------------------------------------------------------------ “Цим твором, присвяченім Поетці вогненних меж, хочу дати вираз почуттю глибокої відданості й подиву для Поетки наддніпрянської України, яка – крім Лeci Українки – не знає собі рівної шляхетністю форми й глибіню змісту. Хочу здвигнути «пам’ятник нерукотворний» блискучій і вірній співробітниці “Вісника”, з якою мене лучили роки боротьби за спільне “Вірую”. Хочу відслонити містерійну суть її поезії, її дух, такий рідний великим традиціям Київської Землі, з якої вийшла; який кличним дзвоном гудітиме в серцях тих, що їх взивала на шлях героїзму і посвяти. Взивала не “двоєдушних земляків”, не “моральних фарисеїв” з “льокайською психікою”, а тих, кого звала лицарями абсурду, з породи “вроджених провідників”, що вони лише зможуть – як колись – “масу українських племен обернути в націю, варту своїх героїв”. В червні 1952, на вигнанні.”
Дмитро Донцов - Поетка вогняних меж Олена Теліга, Вітер з України, 128 kbps, 176 mb
Помощь 
Поиск
Клуб Любителей АудиоКниг -> Посев разумного. Релизы. Ссылки -> Аудиокниги - релизы. Ссылки P2P и файлообмена -> АудиоКниги на языках бывшего СССР -> Дмитро Донцов - Поетка вогняних меж Олена Теліга
